Вірші про українську мову

Люби свою мову 

Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова
І кривдити її не смій!

Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.

В ній стільки слів, що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти можеш просто безліч знань!

Тож мову вчи і прислухайся
До того, як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
Щоб всім її хотілось вчить!

Вона ж у нас така багата,
Така чарівна, як весна!
І нею можна все сказати.
І найрідніша нам вона!

Надія Красоткіна

Рідна мова 

Спитай себе, дитино, хто ти є,

І в серці обізветься рідна мова;

І в голосі яснім ім’я твоє

Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,

Ти полетиш, де світу далечизна,

Та в рідній мові буде вся душа

І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,

Не згубишся, як на вітрах полова.

Моря перелетиш і не впадеш,

Допоки буде в серці рідна мова.

Д. Павличко

Українська мова 

Мово моя українська — 

Батьківська, материнська, 

Я тебе знаю не вивчену — 

Просту, домашню, звичну, 

Не з-за морів прикликану, 

Не з словників насмикану. 

Ти у мене із кореня — 

Полем мені наговорена, 

Дзвоном коси прокована, 

В чистій воді смакована. 

Болем очей продивлена, 

Смутком багать продимлена, 

З хлібом у душу всмоктана, 

В поті людськім намокнута, 

З кров'ю моєю змішана. 

І аж до скону залишена 

В серці моїм.

В. Бичко

Якщо з українською мовою.. 

Якщо з українською мовою

В тебе, друже, не все гаразд,

Не вважай її примусовою,

Полюби, як весною ряст.

Примусова тим, хто цурається,

А хто любить, той легко вчить:

Все, як пишеться, в ній вимовляється, -

Все, як пісня, у ній звучить.

І журлива вона, й піднесена,

тільки фальш для неї чужа.

В ній душа Шевченкова й Лесина,

І Франкова у ній душа.

Дорожи українською мовою,

Рідна мова - основа життя.

Хіба мати бува примусовою?

Непутящим бува дитя!

Дмитро Білоус